Батьківська любов – джерело і гарантія емоційного благополуччя дитини, її психологічного та інтелектуального розвитку. Ще під час вагітності жінки у майбутніх батьків зароджується почуття любові. Природа любові матері й батька різна. Батько мало пов’язаний з дитиною в перші роки життя. Найважливіший для дитини в цей період життя – контакт з матір’ю. Якщо народжується дитина з особливими потребами, то створений раніше образ руйнується. У не дуже благополучній сім’ї один із подружжя, який має знижену самооцінку, починає звинувачувати партнера в тому, що дитина народилася з порушеннями у розвитку. Батьківська любов визначається індивідуальним розвитком кожної особистості.

У загальноосвітній школі дедалі більше з’являється дітей з особливими освітніми потребами. Про їхні потреби ніхто навіть не підозрює, бо батьки недостатньо, а то й упереджено поінформовані про психолого-медико-педагогічну консультацію і не поспішають туди звертатися, щоб з’ясувати причини неуспішного навчання дитини.

Сучасна дефектологічна наука особливу увагу приділяє дітям із затримкою психічного розвитку. Відхилення від норми у них відбулися з різних причин і проявляються у відставанні широкого діапазону особистісних рис: фізичних, соціальних, моральних, інтелектуальних. У поле зору вчителя потрапляють відставання у навчанні та відхилення у поведінці. Такі діти часто отримують зауваження. Однокласники не виявляють бажання дружити з ними.

Неуспішні діти понад усе бояться підтвердження своєї безпомічності. Їх паралізує страх невдач, що стає однією з головних причин неуспішності.

Вчені виокремили такі групи учнів, які  відстають у навчанні:

Недостатньо розвинуті для школи – у них виявлені порушення в ранньому періоді розвитку; пологові травми; часто такі учні проживають у несприятливих умовах; мають труднощі в адаптації до школи.

Функціонально незрілі – старанно вчаться, але стають млявими, страждають на головні болі, знижений апетит, безсоння. Не засвоюють програми, часто хворіють, пропускають уроки.

Ослаблені діти – незрілість емоційно-вольової сфери: труднощі контактів з однокласниками, вчителем, неправильна поведінка.

Системно неуспішні – це надміру емоційні діти, розумові та фізичні навантаження у них викликають погіршення здоров’я , особливо якщо вже відбулася затримка розвитку та поведінкові розлади.

Нестандартні діти – це обдаровані або такі, які безнадійно відстають у розумовому розвитку.

Депривовані діти (значна частина їх – із проблемних сімей, де панують алкоголізм, конфліктність, жорстокість, емоційна холодність).

У роботі з цією категорією дітей важлива позитивна оцінка, якою педагог відзначає навіть незначні досягнення. Вона поліпшує працездатність дітей, впливає на емоційно-вольову сферу, викликає задоволення і віру у власні сили. Педагог звертає увагу на найменші зрушення у поведінці дітей.

Отже, результат формування позитивної поведінки у дітей з інтелектуальними порушеннями залежить як від знання особливостей їхнього психічного розвитку, так і від  системи корекційно-розвивальної та виховної роботи. Велике значення має майстерність педагогів, їхнє вміння навчати і виховувати так, щоб діти зрозуміли і запам’ятали правила і норми поведінки.

Першими, хто помічає проблеми і труднощі у розвитку дитини, є батьки та педагоги. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали спонтанного усунення порушень, а звернулися до фахівців. Консультацію щодо розвитку дитини, створення необхідних для неї умов, при потребі можна отримати допомогу в районній психолого-медико-педагогічній консультації.

Пам’ятайте: чим раніше дитина одержить необхідну допомогу, тим успішнішою буде її соціалізація у суспільстві. 

Завідувач ПМПК Хільгора А.В.