Дитина з особливими освітніми потребами — це дитина з порушеннями, внаслідок яких до неї потрібно застосовувати особливі освітні програми, відмінні від стандартних. Тепер суспільство бере на себе відповідальність за навчання такої дитини та розробку освітніх програм для неї.
Важливою складовою державної політики в Україні є прогресивні зміни в стратегії розвитку освіти для дітей з особливими потребами з домінуючим напрямком – упровадженням інклюзивної освіти в закладах загальної середньої освіти та дошкільних навчальних закладах. Філософія інклюзивної освіти тісно переплітається з концепцією прав людини та рівної доступності й участі в усіх сферах життя.
Завданням інклюзивної освіти є організація навчально-виховного процесу, який би задовольняв освітні потреби всіх дітей; розробка системи надання спеціальних освітніх і фахових послуг для дітей з особливими освітніми потребами; створення позитивного клімату в навчальному середовищі.
Такі важливі складові інклюзивної форми навчання, як командний підхід, задоволення індивідуальних потреб учнів, співпраця з батьками, посилення психолого-педагогічного супроводу, толерантне ставлення та створення безбар’єрного освітньо-розвивального середовища залишаються актуальними.
Мотивація навчання дітей з особливими потребами має низку особливостей.
Як відомо, якість навчання, його значущість для школяра лежать в основі мотиваційної сфери. Мотив навчання – це спрямованість учня на різні сторони навчальної діяльності.
Рівень сформованості навчально-пізнавальної мотивації і навчально-пізнавальної компетентності в цілому залежить від того, в якому навчальному середовищі здійснюється навчально-пізнавальна діяльність дитини.
Психологія розумово відсталих дітей – один з напрямків спеціальної психології, що розглядає динаміку пізнавальної діяльності й особистості розумово відсталих дітей дошкільного та шкільного віку.
Розумово відсталою називають таку дитину, у якої є стійке порушення пізнавальної діяльності внаслідок органічних ушкоджень головного мозку.
Порушення розумового розвитку - досить складна й одночасно недостатньо розкрита на сьогодні особливість перебігу розвитку дитини.
Інклюзивна освіта передусім є можливістю для дітей з нерізко вираженими порушеннями психофізичного розвитку. Це, зокрема, окремі форми затримки психічного розвитку, певні мовленнєві відхилення, зниження слуху чи зору, нескладні опорно-рухові порушення, порушення емоційно-вольової сфери. Якщо такі діти мають збережений інтелект, самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками, мають сімейну підтримку, то, за умови фахового психолого-педагогічного супроводу, вони цілком можуть засвоювати культурний досвіт у середовищі здорових однолітків. Згідно з Концепцією розвитку інклюзивного навчання в Україні здійснюється активний пошук та впровадження ефективних шляхів соціальної взаємодії дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, із їхніми здоровими однолітками. Найпершими, хто помічає проблеми та труднощі у розвитку дитини є батьки, лікарі-педіатри, вихователі. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення проблеми, а звернулися до фахівців. Консультацію щодо раннього розвитку дитини, створення необхідних для неї умов, за необхідності - і допомогу, можна одержати у психолого-медико-педагогічній консультації.
Краснопільською районною психолого-медико-педагогічною консультацією протягом травня-червня 2014 навчального року проведено три консультативних засідання, на яких були присутні батьки з дітьми, що мають порушення у розвитку. Засідання були проведені при відділі освіти, молоді та спорту Краснопільської райдержадміністрації. Надана консультативна допомога 20 дітям та їх батькам (або особам, які їх заміняють). В ході засідань консультантами ПМПК були надані рекомендації батькам щодо подолання тих чи інших труднощів. Проведені бесіди з адміністрацією та вчителями навчальних закладів.
Протягом навчального року із дітьми з порушеннями у психофізичному розвитку проводилася корекційно-відновлювальна робота практичними психологами і консультантами районної ПМПК.
Батьківська любов – джерело і гарантія емоційного благополуччя дитини, її психологічного та інтелектуального розвитку. Ще під час вагітності жінки у майбутніх батьків зароджується почуття любові. Природа любові матері й батька різна. Батько мало пов’язаний з дитиною в перші роки життя. Найважливіший для дитини в цей період життя – контакт з матір’ю. Якщо народжується дитина з особливими потребами, то створений раніше образ руйнується. У не дуже благополучній сім’ї один із подружжя, який має знижену самооцінку, починає звинувачувати партнера в тому, що дитина народилася з порушеннями у розвитку. Батьківська любов визначається індивідуальним розвитком кожної особистості.
Відповідно до Конвенції ООН про права дитини, право жити і виховуватись у родині та право на розвиток мають усі діти, незалежно від стану їх здоров'я. Тому одним із важливих принципів програм для дітей з особливостями розвитку є принцип максимальної інтеграції в суспільство і доступності освіти на рівні з іншими дітьми, а також принцип нормалізації життя. Суспільство, родина, кожна людина мають право знати, що: Найкраще для розвитку дитини – жити в родині.
