Яким жахливим був би світ,
якби не не народжувалися постійно діти,
що несуть з собою невинність і
можливість всякої досконалості!
Джон Раскін
Дитина з особливими освітніми потребами — це дитина з порушеннями, внаслідок яких до неї потрібно застосовувати особливі освітні програми, відмінні від стандартних. Тепер суспільство бере на себе відповідальність за навчання такої дитини та розробку освітніх програм для неї.
Згідно до прийнятої постанови до 2020 року всі діти, які навчаються в спеціальних школах (школах-інтернатах) для дітей із затримкою психічного розвитку, поступово переходитимуть до звичайних шкіл. Метою таких змін є необхідність у рівному доступі до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами. Це має посприяти соціалізації дітей та їхньому розвитку, який не буде обмежений програмою спецшкіл. Спочатку діти навчатимуться у спеціальних підготовчих класах, а вже потім перейдуть у спеціальні та інклюзивні класи закладів загальної середньої освіти, де усі учні навчатимуться та розвиватимуться пліч-о-пліч. Організацію навчального процесу будуватимуть на основі особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.
Переваги інклюзивної освіти: для дітей з особливими освітніми потребами – інклюзивне навчання не розділяє дітей з інвалідністю та їхніх здорових однолітків; завдяки цілеспрямованому повноцінному спілкуванню поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей; діти мають можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті. Для інших дітей – вони вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських особливостей; налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них; співпрацювати; поводитися нестандартно, бути кмітливими, а також співчувати іншим. Для педагогів та фахівців – учителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів; учителі опановують різноманітні педагогічні методики, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності; спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.
Взаємодія працівників навчального закладу, залучених до роботи з дитиною з особливими освітніми потребами, відбувається у різних формах, зокрема: ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю перебігу захворювання, співбесіди з представником психолого-медико-педагогічної консультації, бесіди з дитиною та її батьками для визначення рівня можливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки, емоційно-вольової сфери тощо), оцінювання освітнього середовища, визначення його відповідності потребам і можливостям дитини, вивчення індивідуальних особливостей та психічного розвитку дитини, психолого-педагогічні консиліуми з питань розроблення індивідуальної програми розвитку (ІПР), зустрічі з батьками та учнями класу, педагогами щодо формування їхньої психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами, корекційна робота задля розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості, моніторинг рівня адаптованості та інтегрованості учня, адаптації відповідних індивідуальних програм, планів.
Організовуючи інклюзивне навчання в закладах загальної середньої освіти, доцільно: сприймати дитину з особливими освітніми потребами, як активну, свідому особистість, помічати навіть незначні досягнення дитини, сприяти розвитку міжособистісних дружніх стосунків між дітьми, заохочувати всіх членів педагогічного колективу відповідально ставитися до інклюзивного навчання в навчальному закладі.
Щоб взаємодія педагогічного колективу відбувалася цілісно, варто зважати на такі обов’язкові компоненти психолого-педагогічного супроводу, як: систематичне дослідження психолого-педагогічного статусу дитини (тобто, з одного боку, вимог до дитини, а з іншого — особливостей її розвитку) та динаміки психічного розвитку в процесі навчання, забезпечення соціально-психологічних умов для розвитку особистості дитини та її успішного навчання, створення спеціальних умов для надання допомоги дітям з особливими освітніми потребами. Серед завдань психологічного супроводу варто виокремити такі як: актуалізувати особистісний потенціал розвитку дитини з особливими освітніми потребами; формувати позитивні міжособистісні стосунки дитини з ровесниками у процесі внутрішньошкільної інтеграції; консультувати батьків щодо особливостей розвитку, спілкування, навчання, професійної орієнтації, соціальної адаптації дитини.
Особливим завданням практичного психолога щодо організації психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами є участь у розробленні ІПР. Педагогічні працівники навчального закладу розробляють її спільно. При цьому практичний психолог бере безпосередню участь у: визначенні рівня сформованості знань, умінь і навичок дитини з особливими освітніми потребами. Це здійснюють з метою поінформувати дитину про її індивідуальні досягнення сформувати позитивну мотивацію дитини до навчання, визначити ефективність педагогічної діяльності вчителів, наданні спеціальних та додаткових освітніх послуг, тобто у розробленні та реалізації корекційно-розвивальної роботи з конкретною дитиною, адаптації та модифікації навчальних програм, методів, матеріалів, обладнання, з урахуванням сенсорних та інших потреб дитини, оцінюванні динаміки розвитку дитини, що є невід’ємною складовою процесу розроблення індивідуальної навчальної програми для дитини з особливими освітніми потребами — збирання відомостей про її успіхи (учнівські роботи, результати спостережень, контрольні листки, результати тестів тощо).
Дитина з обмеженими можливостями - це особлива людина із своїми поглядами, своїми бажаннями, своїм самопочуттям людської гідності. Діти з обмеженими можливостями, які не мають відхилень у психічному розвитку, повинні отримувати повноцінну загальну освіту, а їхнє соціальне життя повинне оптимально наближатися до життя повноцінної людини. Саме такому гуманному напрямку надає перевагу державна політика України та Міністерство освіти і науки України останні роки. Завдяки гуманному та духовному напрямку державної політики України упродовж 7 років впроваджується у життя базова доктрина Організації Об’єднаних Націй, спрямованої на захист та права дітей, їхньої соціальної інтеграції у сучасному середовищі.
|