Людина приходить у цей світ, щоб бути щасливою! Можна навчити дитину читати, писати, малювати, а чи можна навчити бути щасливою, радіти кожної миті життя і дарувати радість оточуючим?! Розвиток і виховання починається з родини. Безперечно, батько та мати бажають своїй дитині тільки найкращого. Від самого моменту народження її люблять і пестять, приділяють їй багато уваги, дарують найкращі іграшки і, звичайно, виховують. Та чи завжди батьки розуміють, що життя складається не тільки від бажання отримати задоволення, а й від здатності нести у світ добро, оптимізм, надію, любов.

Діти є активними свідками процесів, що відбувається в суспільстві. Саме діти своєю поведінкою, ставленням один до одного, до дорослих в цілому до навколишнього світу відображають усі негаразди, які мають місце у державі.

Криза, що охопила країну – безумовно впливає і на батьків (особливо на виконання батьківських функцій), що природно позначається на дітях. У цей період знижені або порушені здатності любити, працювати і насолоджуватися життям. Криза настає, коли під тиском життєвих обставин відмовляють звичайні механізми ефективного протистояння їм.

Травматичні кризи – це гострі або тривалі кризи після нещасного випадку, вбивства, самогубства, хвороби, розлучення, війни, шкільного або виробничого стресу, смерті родичів, тварин тощо. Травматичні кризи сильно впливають на розвиток дитини, залишаючи глибокий слід в його житті.

За даними сучасних психологічних досліджень, коло людей, що можуть переживати травматичний стрес, є досить широким. До нього входять не тільки безпосередні учасники подій, але і члени їхніх сімей, а також ті, що були поруч з подією, або спостерігали за нею через ЗМІ або навіть чули розповіді про події. Особливо це стосується дітей з огляду на обмеженість їх життєвого досвіду, вразливість дитячої психіки.

Діти, які навіть не були посвячені в суть і деталі подій, можуть спостерігати їх через ЗМІ бачили страх та розгубленість батьків, чути тривожні або агресивні висловлювання. На дітей можуть вплинути зміни у звичайному перебігу сімейних справ, переїзди або присутність «третіх» осіб у долі.

Для дитини непросто зрозуміти, що сталося в родині, місті, країні, що часом призводить до переживання безпорадності і тривоги у цьому великому незрозумілому світі. Батькам важливо усвідомлювати, що маленька дитина може переживати такі ж сильні почуття з приводу травматичних подій як і дорослі. У деяких дітей ці переживання можуть виникнути відразу ж після події, у інших – через деякий час. Тому батькам слід пильнувати уважно за дитиною, звертати увагу на зміни у поведінці і настрої.

Реакції дітей на травматичні події залежать від «близькості» до події та тяжкості події.

В екстремальних травмуючи умовах спочатку відбувається мобілізація функціональних резервів організму, стресова реакція.

Резерви організму виснажуються, розвивається антено-депресивний стан, нервово-психічне напруження.

У таких випадках необхідно призупинити вплив екстремальних умов, інакше можливі стресові розлади, а при довготривалих впливах – серйозні емоційні та поведінкові розлади.

Що не робити батькам, якщо вони помітили негаразди в поведінці своєї дитини?

Необхідно забезпечити підтримку, відпочинок, комфортне спілкування, якісну їжу. Дитині треба допомогти зберегти позитивні спогади про своє минуле. Не треба також уникати допомоги психолога, психотерапевта, залучення інших фахівців (соціальні педагоги, соціальні працівники тощо)

Отже, реагування дитини на травматичний стрес зазвичай нормалізується протягом місяця. Робота психіки над травматичним стресом позитивно завершується не переходячи у формування посттравматичного стресового розладу, але якщо реакції дитини на Вашу думку, є незрозумілими, Вам терміново треба звернутись за консультацією до дитячого психотерапевта або психолога і дуже важливо , з цим не зволікати.

Методист з психологічної служби Т.С.Скирта