І кожен фініш – це, по суті, старт

Ліна Костенко

Про фініш згодом.

А поки про старт.

Старт відбувся далеких шістнадцять років тому. Діти цього віку донедавна отримували свій перший документ – паспорт. А дітище краснопільських туристів цього року отримало нову прописку.

Але про все по черзі.

Протягом 6-9 червня 2017р. на території мальовничого села Хмелівка, яке для себе чи не вперше відкрили більшість учасників, відбувся черговий – шістнадцятий – туристичний зліт. Відбувся він тут вперше. І є всі шанси, на жаль, що не в останнє.

Протягом кількох днів юні туристи, більшість із яких тільки досягли віку самої традиції зборів, випробовували свої сили в різноманітних змаганнях як особистісного, так і командного типів. Діти знаходили себе у в’язанні вузлів, про існування яких багатьом обивателям – і тому, хто це зараз пише, і, напевно, частині з тих, хто читає, – мало відомо або й невідомо взагалі, переправі через перешкоди, етапних змаганнях під дощами і сонцем, якого, на щастя, було все ж більше.

Юні дослідники, що набагато важливіше, випробовували себе крім всього іншого у, власне, самому житті – цивілізація з її телефонами, шумом інформації, тиском телевізорів й криком газетних статей відійшли на зовсім другорядні місця. Натомість з’явились нові друзі, згадались раптом «страшилки», відродилося почуття колективу, справжньої соціальної підтримки, коли кожен займає своє місце, коли кожен має свою унікальну роль, коли кожен є незамінною частинкою єдиної великої системи, єдиної великої сім’ї – українців.

Які, як виявляється, можуть і жити добре, і готувати з нічого смачні обіди, і підтримувати один одного, і, врешті-решт, співіснувати з природою навколо себе.

Саме цьому ми усі разом і вчилися. І навчилися. Ну, принаймні хочеться у це вірити. Це тільки початок.

Усе, що ми знаємо і вміємо, так чи інакше заслуга і нас самих, і тих, хто з нами поруч. Так вже воно склалось, що цьогорічний збір туристів у селі Хмелівка може стати фінішним у всьому циклі відповідних заходів. За час проведення районних туристичних змагань виросло ціле покоління юних, впевнених, цілеспрямованих українців. І йдеться не тільки про вік учасників. Передусім, і на цьому наголошують всі тренери, йдеться про рівень професійності й обізнаності учнів і перспективи, які перед ними відкриває життя.

Тож будемо сподіватися, що ніякі перипетії не стануть причиною зупинки туристичних зборів. Нехай в іншому форматі, нехай за інших обставин, але ми все ж знайдемо можливість, віднайдемо необхідні слова, щоб домовитись, щоб дати шанс юному поколінню пронести своє світло у щось цінне, щось вартісне, щось вічне.

Щось те, що вони з нашою допомогою збудують самі.

І вже тоді ми – вчителі – запитаємо в них: «А куди?»

А як ви думаєте, що вони скажуть?

Бойко Олексій