"Хто не знає свого минулого, той не вартий щасливого майбутнього", – писав відомий український поет Максим Рильський. І це справді так. Учні нашої школи свято бережуть пам'ять про своїх предків. Шанобливе ставлення дітей до предметів народної старовини, бажання прилучитися до прадавніх національних витоків вилилось у рішення створити шкільний музей. Шкільний музей декоративно-ужиткового мистецтва був створений у жовтні 2012 року на основі матеріалів, зібраних під час учнівської експедиції в рамках руху "Моя земля – земля моїх батьків". Активну участь у поповненні музею експонатами взяли не тільки учні, педагоги, а й жителі нашого села.

У результаті пошукової роботи учнів і вчителів школи була зібрана етнографічна колекція, що стала основою фондів шкільного музею. Приносили старовинні домашні речі, які ще подекуди збереглися в бабусь і прабабусь на селі. Щоб якось відзначити трудові зусилля дітей по створенню музею народознавства, створили «Книгу пошани», до якої записували всіх,хто хоч якось допомагав в організації створення музею або приніс, хоч би один експонат.

Кожна нова зустріч із цікавими людьми збагачувала школярів духовно. Зібрані матеріали класифіковані: жіночий та чоловічий одяг , глиняний посуд, предмети побуту, вироби ткацтва, картини місцевих художників, вишивки умільців села. При музеї діють секції: пошуково-краєзнавча та фольклорно-етнографічна.

На засіданнях учні знайомляться із традиціями, обрядами наших предків. Одним із основних завдань роботи секції є пошук і збирання зразків народної творчості й ремесел, а також матеріалів з історії та культури рідного краю.

Робота фольклорно-етнографічної секції спрямована на вивчення пісенної творчості рідного краю. Юні краєзнавці записують від місцевих жителів пісні і обряди, звичаї, які стають основним матеріалом для виступу фольклорного колективу нашої школи на конкурсах, святах.

12 березня 2013 року за планом роботи музею було проведено свято «Здрастуй, господиня Масляна». В основу сценарію цього свята було взято матеріал, який юні краєзнавці записали в старожителів села: Моїсеєнко Н.Г., Ільченко Г.В., Бєсєдіної Г.І.

На початку свята всі бажаючі, гості, учні відвідали музей. Екскурсоводи провели змістовну розповідь про організацію створення та експонати музею.

На подвір’я заходить Масляна, дівчина у святковому українському вбранні, тримаючи в руках макітру з варениками.

Масляна:

- Доброго дня. Я Масляна. В мене личко біленьке, щічки рум’яненькі, як пампушечки. Веселий я спеціаліст по млинцях, пиріжках та варениках. До вас поспішала, щоб з вами пограти і себе показати. Чекають тут вас усілякі забави.

І дійсно, на славу повеселилися дітлахи. З великою охотою брали участь у перетягуванні канату, боях півнів. Переможців господиня Масляна вітала млинцями, пиріжками, пампушками.

Дні Масничного тижня, яких привела з собою Масляна розповіли про те, що в цей день проходило.

На свято завітали гості - це фольклорний колектив Порозчанської школи. Вони порадували всіх присутніх піснею «А мы Масленицу встречаем».

Масляна пригощала їх гарячим чаєм та млинцями.

Потім ведуча запропонувала дітям написати на листочках про те, щоб вони хотіли залишити в минулому, наприклад, погані оцінки, лінь, хворобу... Всі побажання вони подарували Масляниці і провели їх разом з нею.

Діти писали, складали листочки і кидали в мішок (Масляницю). Після цього всі учасники разом із глядачами стали у великий хоровод і водили хоровод навколо Масляниці.

Спалювання Масляниці.  

- Гей, закликайте, голосніше закликайте! Кращі товари на прилавки викладайте!

Після цих слів зазвучала музика і жваво розпочав свою роботу ярмарок.

Завдяки таким заходам, діти збагачуються духовно, пізнають справжні естетичні цінності, прилучаються до глибинних пластів народної культури, внаслідок чого починають відчувати свою причетність до великого роду – свого народу з багатою культурою і своєрідними звичаями.