Неабияку роль в житті кожної школи відіграє  позакласна виховна робота. Адже, для формування повноцінної соціально сталої особистості  недостатньо лише навантажувати учнів нагромадженням правил та теорем. У наш час актуальною проблемою виховання дитини є зародження в ній та плекання почуття любові до життя, толерантності до оточуючих та активної громадської позиції в житті. Шкільні роки запам’ятовуються на все життя і треба прикласти якомога більше зусиль для того, щоб діти з радістю та самовіддачею пройшли не такий вже й довгий шлях від свого дитинства до юності – шлях шкільною стежиною. Необхідно давати волю їхній творчості та таланту, які в повній мірі розкриваються в участі учнів в культурно-масовій роботі школи. А підтримує злагоджену роботу цього «механізму» не хто інший, як заступник директора з виховної роботи. Саме він, як вартовий учнівського відпочинку, пильнує за проведенням виховних годин у класах, під час яких учні  розкривають для себе проблеми моралі, пізнають такі важливі для кожного цінності життя, формують своє світосприйняття; допомагає готувати учням вечори відпочинку, на яких учні відпочивають із користю, адже, кожен захід є тематичним, націленим виховувати в дітей перш за все людяність та почуття поваги до оточуючих.

З такою метою й пройшов на базі Ряснянського НВК семінар заступників директорів з виховної роботи. 9 жовтня колеги зустрілись обговорити проблеми, які виникають під час виховання дітей, поділитись досвідом роботи, знайти й відкрити щось нове для себе у роботі колег-педагогів, адже той вчитель є справжнім вчителем, який не соромиться та не перестає навчатись протягом свого творчого шляху. До уваги гостей НВК були запропоновані виховні години та святковий концерт «Шана Вам, учителі!» своїм досвідом у проведенні виховних годин поділились класні керівники: Гудименко Раїса Григорівна із сьомим класом, Павлова Тетяна Вікторівна та Веремієнко Валентина Іванівна із дев’ятим та десятим класами та класовод Гайдабрус Людмила Володимирівна зі своїми вихованцями-четвертачками.

Змістовними та цікавими були години спілкування вчителів із дітьми. Кожен із них створив невибагливо-товариську атмосферу у класі, що неабияк відчувалось присутнім. Кожен обрав актуальну та просто необхідну  для формування здорової особистості проблему. Ось, наприклад, Людмила Володимирівна крокувала з учнями стежками правової держави, тема її виховної звучала так: «Вчимося жити у правовій державі». На цій годині учні з’ясували для себе, що таке права дитини, де можна з ними ознайомитися, звернули особливу увагу на актуальність прав дитини у наш час, розглянули різні життєві та казкові ситуації, в яких наводились яскраві приклади порушення прав дитини. З метою виховання в дітей навичок самостійності, творчих здібностей та розвитку логічного мислення, їм було запропоновано розіграти сценки-уривки з відомих дитячих казок, а потім проаналізувати їх із точки зору права. На урок був запрошений правознавець – учень шостого класу, який допомагав четвертокласникам зрозуміти сутність правової сторони життя. Атмосфера в класі була настільки невимушеною, що учні , незважаючи на свій зовсім юний вік, трималися по-дорослому, ведучи відвертий емоційний діалог із класоводом, а присутні гості відчували себе частинкою цього «маленького дива», яке відбувалось у звичайній школі на незвичайному уроці.

Класні керівники дев’ятого та десятого класів обрали чи не найважливішу тему для своєї виховної години: «Село, прославлене людьми». Епіграфом цієї години стали слова Василя Сухомлинського: «Знайди своє призначення в житті, бо це джерело щастя». І дійсно, кому, як не майбутнім випускникам, потрібно остаточно і назавжди сформулювати для себе такі одвічні цінності людського буття, як те, для чого треба жити на світі та любити, поважати свою маленьку батьківщину, пишатись своїми земляками-односельцями, знати та (що немаловажно) розуміти історію свого краю. Тетяна Вікторівна та Валентина Іванівна вирішили на реальному прикладі показати учням значимість людського буття, роль людини у формуванні русла своєї життєвої річки. Вони організували учням зустріч з односельчанкою – Ніною Олександрівною Степаненко, яка змістовно та захоплююче розповіла про своє просте, але насичене подіями життя. Вона поділилася з присутніми своїм захопленням – вишивкою і принесла з собою цілу виставку своїх неперевершених робіт. Не тільки учням, але й присутнім гостям було цікаво послухати розповідь літньої, але енергійної та життєлюбної жінки та подивитись виставку її робіт: картин, подушок, скатерок. Всі ці речі, охайно розкладені вчителями заздалегідь, створили в класі атмосферу домашності та затишку. А музика, що супроводжувала виступи учнів, навіювала приємне тепло, яке закрадалось далеко в душу і зігрівало кожного присутнього. Не забули також згадати й нашого видатного земляка – художника Анатолія Савченка, чиї картини, що прикрашали клас, випромінювали доброту та щирість душі автора. Класним керівникам вдалося повною мірою донести до сердець підростаючого покоління значимість людини як особистості в цьому житті.

Досить повчальною та змістовною була виховна година Раїси Григорівни. Вона проходила за темою «Добротою себе виміряй». Метою заняття стало допомогти учням зрозуміти, що добро потрібне кожній людині. Неабияк влучно підкреслили це слова відомого українського митця Григорія Сковороди: «Досконалість людини – це здатність давати добро і користь ближньому». Під час проведення незвичайного уроку було використано різні форми гри, розігрались та обговорились повчальні ситуації, пі час виконання та опрацювання яких учні розвивали своє логічне мислення, творчість та фантазію. Дуже вразила присутніх вправа-гра «Мух краще ловити на мед», мета якої була показати, що підхід із позиції сили не завжди є найефективнішим засобом спілкування та спонукання людей до зміни поведінки. Діти вивели для себе основні правила моралі, за якими треба намагатись жити кожній людині.

Учні підготували святковий концерт, звичайно ж, під керівництвом заступника директора з виховної роботи Герман Євгенії Олексіївни. Танці та пісні, що лунали зі сцени актової зали, подарували гостям незабутні хвилини свята душі, адже, що є краще, як шанобливе ставлення та слова подяки від учнів для вчителів.

Нібито все й так пройшло добре, але ряснянський педколектив наостанок приготував для своїх колег родзинку зустрічі – подарунок у вигляді живої кімнатної квітки, кожна з яких характеризувала особистість свого нового господаря. Молоді паростки знайшли своїх протеже завдяки копіткій праці практичного психолога Гайдабрус Людмили Володимирівни. Це вона з точністю підібрала характеристику кожній квіточці, в якій кожен з гостей знайшов своє віддзеркалення.

І наостанок хотілося б сказати словами великого педагога Василя Сухомлинського: «Усі наші задуми, пошуки перетворюються на порох, на мертву мумію, якщо немає дитячого бажання вчитися».