Людина приходить у цей світ, щоб бути щасливою. Щасливе дитинство залежить, насамперед, від батьків.

Любов до дитини, повага прийняття її такою, яка вона є, допомога в скрутні часи життя, взаєморозуміння сприяють повноцінному її розвитку.

З першого дня шкільного навчання дитина зустрічається з рядом труднощів. Вони пов’язані, по-перше, з необхідністю дотримуватися шкільного режиму, по-друге, зі зміною взаємовідносин з дорослими (вчителями) і друзями по класу: замість вільних, нерегламентованих взаємостосунків, які характерні для дошкільного віку, потрібно звикати до інших, більш офіційних, нормативних відносин, нарешті, по третє, характер самої навчальної діяльності різко відрізняється від дошкільної групи.

Тому головне завдання батьків, вчителів, психологів, соціальних педагогів допомогти першокласнику якомога швидше перебороти ці труднощі і поступово ввести його в нову сферу діяльності.

Більшість дітей сприймає початок навчання в школі як важливий крок у своєму житті. Вони пишаються тим, що «вже не маленькі». Перші кроки в навчанні їм допомагають зробити не тільки батьки, а й інші дорослі вчителі: І саме від тісної співпраці сім`ї та школи залежить якими будуть ці кроки чи легкими та впевненими, чи важкими з перешкодами.

Пропоную Вашій увазі індійську казку «Про сварку птахів»

«Один птахолов розстелив у лісі сітку, і в неї потрапили різні птахи: ворони, шпаки, голуби. І стали вони говорити один одному:

- Спокусила нас приманка, ось ми й попалися. Треба думати, як нам вирватися на волю. Буде­мо намагатися діяти всі як один, може, і звільни­мося.

Думали-думали — і придумали.

- Давайте,— кажуть,— усі враз махнемо крилами і спробуємо злетіти. Може, нам і вдасть­ся підняти сітку.

- І правда, вдалося — змахнули крилами, підня­ли сітку й полетіли.

Побачив птахолов: сітка з птахами ле­тить — просто отетерів і побіг навздогін. Птахи в сітці по небу летять, а внизу птахолов біжить. Біжить і думає:

«Та ж у сітку різні птахи потрапили! Гляди, і пересваряться. А як пересваряться, швидко леті­ти не зможуть — сітка їх до землі потягне!»

Так воно і сталося. Спочатку всі птахи тягли сітку дружно, але трохи згодом стали спереча­тися.

Ворони закаркали:

- Ніхто так не старається, як ми, ворони! А якщо б ми лінувалися, як інші птахи, сітка дав­но вже впала б на землю разом з усіма нами!

Вислухали їх голуби і розсердилися.

- Годі вам, ворони! — Сказали вони. — Досить хвалитися! Ми більше за вас стараємося!

Тут у суперечку вступили всі інші птахи, і по­чалася між ними сварка. Коли згоди немає, робота на лад не йде. Засперечалися птахи, перестали докладати зусиль — ледве-ледве крилами махають,— ось сітка і стала опускатися на землю. Птахолов підбіг, схопив мотузку від сітки і при­тягнув до себе сітку разом із птахами.

Забрав їх і всіх у клітки пересаджав.»

Отже, щоб не вийшло так, як у казці, і наші діти не потрапили до пастки, ми повинні намагатися діяти злагоджено.

Бо саме неузгодженість, навіть суперечливість вимог батьків, педагогів та адміністрації нерідко істотно утруднює життя школяра.

Тож прислухаймося один до одного та разом спробуймо допомогти першокласникові. Звичайно, нам здається, що ми й так краще за будь кого розуміємо наших дітей.

Але чи це справді так?!

Рекомендації для батьків

• Створюйте атмосферу співробітництва з дітьми;
• Надавайте дітям психологічну допомогу під час виконання домашніх завдань;
• Підтримуйте тісний зв'язок з учителями, класним керівником;
• Допомагайте класному керівнику в позакласних заходах;
• Спілкуйтеся з дітьми у вихідні дні з метою встановлення контакту між вами та дітьми;
• Створюйте ситуацію успіху!;
• Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей! Уникайте прямого тиску на дитину! А головне – любіть дітей!

Методист з психологічної служби Т.С.Скирта