Відомо, що щасливі спогади, яскраві й радісні образи дитинства допомагають нам, дорослим, у важкі моменти життя: ми із задоволенням повертаємось до свого дитинства, перебираємо фотографії і просто згадуємо, черпаючи величезні сердечні ресурси з цих джерел.

Наш настрій, ставлення до людей, доросле самостійне життя багато в чому визначається загальною сімейною атмосферою, яка панувала в наших сім’ях. Як писав видатний педагог К. Ушинський: «Важко передати словами… Те щось особливо світле, коли ми згадуємо теплоту рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли».

Хоч і прикро, але ми змушені констатувати той факт, що в наш час втрачається роль сімейного виховання і, власне, сім’ї, як найбільш впливового фактора на формування людини.

Кількість дітей, що потерпають від насилля батьків або опікунів, з кожним роком зростає, і не тільки тому, що збільшується число неблагополучних сімей, а й тому, що в багатьох сім’ях на другий план відійшли звичайні людські цінності, такі як повага, любов, взаєморозуміння, почуття відповідальності та родинного єднання.

Мають місце випадки, коли за найменшу провину (наприклад, дитина проявила необережне ставлення до квітів в оселі) застосовується фізичне покарання з особливою жорстокістю… Результат такого «виховання» - надломлена психіка, зневіра дитини в добро, почуття невпевненості тощо. Статистичні дані не можуть не викликати занепокоєння, адже за останні три роки в нашому районі зафіксовано 10 випадків насилля до дитини. Усі ці випадки носять фізичний характер. Хто ж здійснює ці правопорушення?! І хто б ви думали?! Прикро, але це найближче оточення: батьки, як біологічні, так і прийомні, близькі родичі. Чи можна пояснити причини виникнення жорстокості, неповаги до власної дитини, нехтування її інтересами? Так, пояснити можна, проте виправдати майже неможливо. Дивно, але власний багаторічний професійний досвід, та й життєвий також, свідчить про те, що діти, незважаючи на дефіцит любові з боку батьків, зневагу і жорстокість до них, захищають своїх «горе-батьків» і плекають надію на те, що все зміниться на краще. Пам’ятаємо ж про це завжди, шановні батьки!

Чим більш відкритим стає наше суспільство, тим більше ми починаємо розуміти, що мовчати не треба, а потрібно об’єднувати і мобілізовувати всі сили для покращення ситуації життя дітей: зменшити число бездоглядних, покинутих, скривджених та позбавлених батьківської любові дітей. Жорстокість і насилля в сім’ї, жорстокість і насилля серед підлітків і молоді, серед учнів молодших класів і навіть серед дітей в дошкільних закладах яскраво окреслює кризу виховання, яка назріла і чекає свого вирішення. Вона потребує більш активного втручання школи в процеси виховання сім’ї, як закладу, де діти проводять більшу частину свого життя протягом 9, 11 років.

Те, що проблема насильства і жорстокості стоїть досить гостро і в нашому районі та потребує вирішення, розуміють не лише освітяни, а й інші зацікавлені структури влади.

Проте розуміти - мало. Ситуація, яка, на мій погляд, набула вже критичного характеру, потребує вирішення шляхом застосування сучасних практик, наприклад, організації в Краснопільській об’єднаній громаді роботи реабілітаційного Центру, основним завданням якого стало б надання професійної допомоги дітям з проявами девіантної поведінки, дітям, які зазнали насильства, сім’ям, які потрапили в складні життєві обставини.

У масовій свідомості українців утвердилося розуміння того, що насильство в родині обмежується тільки фізичним впливом. Але фахівці добре знають, що не меншу шкоду наносить і психологічне насильство, яке часто полягає в байдужому, емоційно викривленому ставленні батьків, членів родини до дитини. Такі діти відчувають гнів, страх, депресію і невпевненість у власній значимості, нездатність захистити себе. Якщо фізичне насильство можна побачити у вигляді шрамів чи синців на тілі дитини, то душевну травму виявити досить важко.

Тому першочерговим завданням, яке стоїть перед практичними психологами, соціальними педагогами, вчителями-предметниками, класними керівниками загальноосвітніх навчальних закладів як можна раніше виявити скривджених дітей. Велику роль відіграє у даному випадку просвітницька діяльність серед дітей, батьків та вчителів. Починаючи з дошкільного віку, доцільно говорити з батьками про методи і засоби виховання дітей, яке поводження з дитиною є правильним, а яке незаконним, як виховати дитячу довіру і повагу до батьків та інше.

Безперечно, саме профілактична робота є найефективнішим засобом виховання. А коли факт насильства чи жорстокості вже виявлений, найбільш дієвим є безпосередній контакт з сім’єю, громадськістю, центром соціальних служб райдержадміністрації, управлінням соціального захисту населення, правоохоронними органами та медичними установами.

Кожна відсутність дитини у школі викликає хвилювання, турботу педагогів про її емоційний стан, спонукає передбачити і попередити будь-який небажаний крок. У даному випадку дуже важлива злагодженість дій педагогів, практичних психологів, соціальних педагогів, класних керівників.

Батьків, які стоять на позиції «мене били і я виріс порядною людиною», важко переконати, перевиховати, тому доводиться вживати різні важелі впливу: від простої розмови, переконання, аргументації позиції - до звернення у відповідні органи з метою адміністративного покарання.

Діти повинні знати не лише власні права, а хто і як може захистити чи надати допомогу в складних життєвих ситуаціях. Така інформація про телефони довіри, номери телефонів зацікавлених структурних підрозділів, які опікуються питанням насилля в учнівському середовищі озвучується на виховних годинах, відображена в шкільних інформаційних куточках. Крім того, залучаючи дітей до обговорення актуальних проблем сьогодення, прийшли до висновку, що дієвою формою спонукання старшокласників до того, щоб вони замислилися над проблемами власного буття, свого ставлення до негативних суспільних явищ, є участь у тренінгах, які спрямовані на формування навичок здорового способу життя та конструктивного спілкування. Це програми: «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» щодо здорового способу життя серед молоді України», «Дорослішай на здоров’я», «Захисти себе від ВіЛ». В нашому районі програма «рівний-рівному» впроваджується в 7 закладах району. Програма «Дорослішай на здоров’я» впроваджується в Осоївському НВК. Схвальні відгуки отримала і програма «Захисти себе від ВіЛ». До участі в заняттях за цією програмою залучаються старшокласники Угроїдської ЗОШ І-ІІІ ст. та Краснопільської гімназії. Крім зазначених програм в 5 загальноосвітніх навчальних закладах району проводяться розвиваючі заняття для дітей та підлітків за програмами психологічного спрямування.

Дитина, крім власної сім’ї, може відчути образи та приниження і в шкільному середовищі зі сторони однолітків. Нещодавно проведено районне дослідження з питання «Актуальність проблеми жорстокості та насильства для учнів 7-11 класів навчальних закладів району». Щорічно дане питання вивчається в загальноосвітніх навчальних закладах району. Результати дослідження підтвердили наше бачення даної проблеми для сучасних підлітків: 56% опитаних учнів 7-11 класів навчальних закладів району вважають, що проблема насильства та жорстокості серед однолітків за місцем їх проживання є актуальною, 12% з них вважають її надзвичайно актуальною, 40 % старшокласників зазначили, що вони зазнали насильства.

Працівники психологічної служби району ініціюють обговорення цих проблем в педагогічних колективах, виробляють колективні пропозиції по виправленню ситуації.

Побачити дитину щасливою, допомогти їй і оточуючим у побудові продуктивних теплих взаємовідносин, сформувати взаєморозуміння - це важливе і відповідальне завдання усіх, хто опікується вихованням та розвитком дитини, кому не байдуже молоде покоління нашої держави, а, значить, і її майбутнє.

Методист з психологічної служби Т.С.Скирта